Ті, хто вже задумався про покупку твердопаливного котла, повинні визначитись із видом палива для нього. Дрова, буре вугілля, сланці, торф, антрацит, тріски та пелети — усі вони мають різний рівень теплоутворення та, відповідно, різні витрати.Відповідно до обраного виду палива також можна зрозуміти, які з функцій котла можна собі дозволити.

Нумо розбиратись, чим відрізняються різні види палива та чому віддати перевагу в тому чи іншому випадку.

Якими бувають види палива для твердопаливних котлів

Сьогодні всі види твердого палива мають органічну природу походження. Їх можна розділити на декілька видів:

  • Деревина;
  • Вугілля;
  • Торф;
  • Сланці.

До деревних видів палива належать дрова, тріски, тирса, брикети, кора й пелети. Усі вони є найпростішими у використанні та швидко відновлюваними. Їх використання характеризується високим рівнем викиду летючих горючих речовин — до 85 % та низьким виходом попелу (<1%). Теплота згорання водночас дорівнює ±18,67 МДж/кг.

Використання деревного палива вигідне в плані ефективності та низького рівня забруднення навколишнього середовища, тому що в процесі горіння не виділяється сірка. Ті, хто вже задумався про покупку твердопаливного котла, повинні визначитись із видом палива для нього. Дрова, буре вугілля, сланці, торф, антрацит. Сучасні котли тривалого горіння та піролізні котли, сконструйовані для роботи з деревиною, дозволяють значно заощадити на опаленні та водопостачання.

Окрім того, дрібнофракційне пелетне та тріскове паливо підходить для подачі автоматичними системами паливоподачі для забезпечення автономної роботи котла.

Горючі властивості природних копалин

До копалин, що застосовуються як паливо, належать вугілля, торф і горючі сланці. Друге за популярністю паливо після деревини — вугілля, що має три різновиди:

  • Буре вугілля;
  • Кам’яне вугілля;
  • Антрацит.

Буре вугілля має декілька недоліків під час використання в домашніх умов — висока вологість, низька щільність, здатність до самозагоряння. Окрім того, відрізняється високим утворенням попелу під час спалювання (10–34 %) та високим виходом летючих горючих речовин (33–57 %). Буре вугілля не піддається спіканню, а в процесі згорання утворюється підвищена кількість сірки (0,5–6 %).

Кам’яне вугілля має високий рівень теплоутворення — 21,2 — 28,07 МДж. Вугілля має високу щільність, низьку пористість та низький рівень внутрішньої вологи. Його зручно використовувати як у домашніх умовах, так і в промислових масштабах. Кам’яне вугілля не потребує особливих умов зберігання — він практично не піддається самозагорянню.

Антрацит — найстаріший за походженням вид вугілля. Він має високу твердість. Його головні характеристики: теплоутворення 24–27 МДж, рівень газоутворення горючих речовин 7–9 %, незначна висота полум’я. Антрацит застосовують у промислових масштабах для виробництва коксу.

Торф і горючі сланці — малопоширені види палива для котлів у зв’язку з низькими експлуатаційними якостями.

Торф — горюча болотна копалина. Утворюється шляхом накопичення залишків моху. За горючими властивостями найближчий до деревного палива. Після видобутку, торф формують у брикети, та висушують. Він має високий вміст вуглецю (50–60 %) та середній рівень вологості (від 35 % до 50 %). Об’єм попелу після згорання складає 7–15 %, а кількість тепла, що виділяється під час згорання складає 8,38–10,72 МДж/кг. Низька собівартість торфу конкурує з кам’яним вугіллям та дровами, але все ж таки зручність використання для останніх двох виграє в торфу.

Горючі сланці утворюються в процесі розкладання природних залишків, змішування з мінеральними речовинами, збагачення воднем та осідання на дні водойм. Теплоутворення складає 10,4 МДж/кг. Недоліками є підвищене попелоутворення — понад 60 % від сухої маси та вихід летючих. Через свої недоліки та низьке поширення горючі сланці не користуються популярністю серед користувачів котлів.